Гетьман Костянтин Острозький: роки життя — 1460–1530. Життєпис великого гетьмана

Постать князя Костянтина Івановича Острозького є однією з найвеличніших в історії Східної Європи. Гетьман Костянтин Острозький — нащадок могутнього роду Рюриковичів або Гедиміновичів, він став символом незламності руського духу та військового генія. Сучасники називали його «руським Сципіоном» за неймовірну кількість перемог, а історики вважають його перемогу під Оршею ключовим моментом, що змінив хід історії нашого регіону.

Герб Костянтина Острозького

«Баклай» — у лазуровому (або червленому, як на прапорі князя Костянтина на відомій картині ХVІ століття «Битва під Оршею») полі золота шестипроменева зірка, під якою золотий, обернений рогами догори місяць, над зіркою срібний знак «Острога» (півкільце зі стрілоподібно загостреним верхів’ям). Щит увінчаний княжою шапкою, мантія підбита горностаєм.

Походження та родинне коло великого князя

Нащадок одного з наймогутніших родів Великого князівства Литовського, походження котрого виводять від галицьких або турово-пінських Рюриковичів чи від Гедиміновичів. Син князя Івана Васильовича Острозького та Марії Іванівни Бєльської (на думку Геннадія Сагановича — Анастасії Глинської). Мав старшого брата Михайла та кількох сестер (відоме ім’я однієї — Ксенія-Марія).

Одружений двічі: з Тетяною Семенівною Гольшанською (померла 1522 р.) й Олександрою Семенівною Слуцькою (померла після 1556 р.). Мав синів Іллю та Василя-Костянтина і доньку Софію-Мавру.

Гетьман Костянтин Острозький: стрімкий зліт від королівського двору до булави гетьмана

У шестирічному віці втратив батька, виховувався боярами та старшим братом. 1586 року потрапив до двору великого князя Казимира, познайомився з лідером найзаможнішого литовського роду Мартіном Гаштовтом, Радзівілами, Сапегами. Швидко просувався по службі.

Брав участь у походах Яна-Альбрехта (польський король, брат великого князя Казимира) проти татар. 1491 р. під командуванням Семена Гольшанського розгромив татар під Ізяславлем.

Литва стояла на порозі великих потрясінь: набирало силу вороже їй Кримське ханство на чолі з Менглі-Гіреєм, головним суперником у збиранні князівств Русі виступила Москва на чолі з Іваном III, а згодом — його сином Василем ІІІ. Війна 1492–1494 рр. показала силу союзу Москви і Криму і слабкість Литви, яка почала втрачати князівство за князівством.

Мирна угода і шлюб нового литовського правителя Олександра з донькою Івана III були тимчасовим перепочинком, татари спустошували українські та білоруські землі (у 1490-х рр. Острозький брав участь у боях з ними на Волині).

1497 р. князь Костянтин стає старостою брацлавським, звенигородським і вінницьким, а також першим в історії Литви великим гетьманом (командувачем збройних сил), 1499 р. — маршалком волинським та старостою луцьким.

Гіркий досвід полону та втеча з московської неволі

1500 р. почалася нова війна між Вільно і Москвою. Приводом для вторгнення Іван III висунув вигадані утиски православ’я в Литві. Московські війська займають Сіверщину, до їхнього табору спішать перебіжчики з-поміж місцевих князів. Великий гетьман Костянтин Острозький спішно збирає передове 4-тисячне військо, намагаючись зупинити московську рать.

14 липня 1500 року на берегах р. Ведрош маленьке військо князя розгромило значно більше військо московське, Острозький поранений і взятий у полон разом зі всіма литовськими командувачами. Полоненого відвезли у Вологду і стали примушувати до вступу на московську службу. Спочатку його тримали в кайданах, але незабаром Іван III помилував бранця і подарував йому землі і два міста.

1506 року князь Острозький висловив згоду прийняти московське підданство, за що дістав від нового московського великого князя Василя III сан боярина і вимушено присягнув на вірність Москві.

Восени 1507 року князь Костянтин втік на батьківщину і поновив активну участь у війні Литви з Москвою. Російські літописці ніяк не могли пробачити йому цього вчинку, постійно називали його «ворогом Божим» та іншими непохвальними іменами. У Литві ж князя вітали як героя і знову зробили великим гетьманом.

Тріумф під Оршею: битва, що врятувала державу

1508 року під Слуцьком і 1512 року під Вишневцем князь розгромив великі сили кримців. Друга перемога була приголомшливою: наздогнавши орду з великою кількістю полонених, воїни князя звільнили 16000 бранців і захопили 10 000 татар. Успішно воює князь і проти бунтівного Михайла Глинського.

Після відновлення бойових дій проти Московської держави гетьман Костянтин Острозький очолив оборону литовських володінь у Білорусії. Росіянам вдалося взяти Смоленськ, і їхні війська кількома корпусами рушили в глиб Білорусії. 8 вересня 1514 року між Оршею та Дубровною на річці Кропив’яна Костянтин Острозький здобув головну у своєму житті перемогу, яка, на думку багатьох істориків, урятувала Литву.

Військо, яким керував князь, складалося з литовського ополчення (зокрема «повітових корогов» з українських, власне литовських і білоруських земель), польського шляхетського ополчення, найманців із Лівонії, Німеччини та Угорщини. Їм протистояла дещо більша кількість ратників Василя III. Литовська кіннота вдаваною утечею навела московських вояків на гармати, так лівий фланг московського війська був притиснутий до болота і цілком розгромлений.

Перемога князя Острозького під Оршею набула надзвичайно широкого розголосу в Литві та на Русі. Відомості про перемогу литовців і русинів під Оршею ширились і Європою, сприяючи формуванню бажаних для литовців настроїв громадської думки. Князь Костянтин справив тріумф у Вільно в стилі давніх римлян, а Литва врятувалось від катастрофи, хоча й ціною територіальних втрат. Звісно, і після Орші бої тривали, але про завоювання Литви вже не йшлося.

Ревний захисник віри та меценат першодруків

Гетьман Костянтин Острозький ще встиг багато повоювати з татарами, зазнавши від них поразки під Сокалем 1519 року і здобувши реванш на Київщині 1527 року. Він уславився як ревний захисник «руського народу» і православної церкви, побудувавши храми:

• в Турові;
• Дятлові;
• Смолевичах;
• монастир у селі Дермань;
• Богоявленський собор в Острозі.

Великий князь литовський Сигізмунд доручав йому розбирати суперечки між руськими князями і боярами. У приватному житті князь залишався достатньо скромним шляхтичем.

Сприяв друкарській і видавничій діяльності перших слов’янських друкарів Швайпольта Фіоля і Франциска Скорини. 1522 року всупереч литовським законам православний князь Острозький став каштеляном королівської резиденції Тракай у Литві.

Останній спочинок та історична пам’ять про героя

Помер гетьман Костянтин Острозький 11 вересня 1530 року. Похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври. На жаль, чудовий мармуровий надгробок князя не зберігся, загинув разом із собором під час Другої світової війни.

Сучасники та нащадки не скупились на похвали воєначальникові, який виграв 33 великі та малі битви, називаючи його руським Сципіоном, Ганнібалом, Ромулом, Пірром, «чоловіком святої пам’яті й надзвичайно прославленої діяльності» (завдяки підтримці православ’я).

Згодом про князя почали забувати, нині в українській історичній пам’яті його постать нерідко плутають з особою його сина, Василя-Костянтина. Ім’я князя дороге і білоруським патріотам, адже він став героєм народної пісні про битву під Оршею.

Костянтин Острозький залишив по собі спадок, який важко переоцінити: 33 виграні битви, десятки заснованих храмів та врятована державність. Саме він заклав фундамент могутності роду Острозьких та на століття визначив культурний вектор розвитку українських земель. Його життя — це приклад того, як особиста мужність та вірність своїм переконанням можуть змінювати долю цілих народів.

❓ Часто задавані питання